Справжньою візитною карткою українського народного мистецтва є вишивка. Це один із давніх, улюблених і найбільш поширених видів народної творчості. Чисельні матеріали свідчать, що вишивкою займалися майже в кожній селянській хаті, тому і сьогодні ми маємо таке багатство в традиції художньої вишивки. Вона має тут прадавні корені, початків яких можна дошукуватись ще в орнаментації виробів трипільської культури чи пізніших, також іще дохристиянських епох. Передусім йдеться про орнаментальні мотиви, репертуар яких в українській вишивці — надзвичайно багатий, а можливості компонування цих мотивів у різних поєднаннях — справді невичерпні.
Захоплення сакральним мистецтвом – одна з рис сучасного мистецтва вишивання. Існують старовинні ікони на склі, на дереві, на папері, але от на канві ... Виявляється є і знаходяться в одному з найцікавіших музеїв Львова - музеї вишиваних ікон та образів отця доктора Дмитра Блажейовського, що на проспекті В’ячеслава Чорновола, 2А. Саме тут можна переконатися, що вишивання – це не суто жіноча справа.
За своє довге і цікаве життя отець Блажейовський вишив понад 250 ікон, написав десятки книг, започаткував у мистецтві новий напрям – “ вишивану ікону” і оточив себе гуртом послідовників. А почав він вишивати лише тоді, коли йому виповнилося 60 років. Детальніше дивіться Про автора.
Вишивка почала впроваджуватися в церковний побут від зламу XIX — ХХ століть, коли спостерігалося значне самоусвідомлення і самоутвердження українського народу, в т. ч. й у Галичині. Прояви цього у той час спостерігаємо й у сакральному мистецтві взагалі. Наприклад, відчутно "українізується" одежа Христа й Богордиці в іконах Т. Копистинського, Ю. Панькевича, А. Манастирського, небожителі в них набувають місцевих етнічних рис тощо.
Поряд із зображенням вишиваного одягу на іконах, вишивка з’являється й на реальній літургійній одежі священиків: спочатку лише як геометрично-орнаментальні смуги чи мотиви рослинного характеру, згодом — й фігуративні компоненти посеред цього декору (на опліччях фелонів). Цю тенденцію продовжують вишивані хоругви. Відомо, наприклад, що над проектами таких хоругв працювала й Олена Кульчицька. З’являються й окремі вишивані ікони, але це були радше поодинокі випадки, які можна вважати всього лиш передвісниками такого помітного культурно-мистецького явища, яким є творчість отця доктора Дмитра Блажейовського.
Вишивана ікона у тому вигляді, як пропонує її митець, - культурне явище дещо незвичне, оскільки класично-традиційний іконопис виконувався ( і виконується) за іншими, давно усталеними принципами, що набули сили канону. Насамперед треба відзначити досконале вміння вишивальника зберегти у своїх вишивках масштабно-пропорційні відношення у будові постатей. А цього, враховуючи специфіку вишивки хрестиком, — нелегко досягнути, оскільки "провести" гармонійно-плавну лінію такими зображальними засобами неможливо. І треба мати точне око і тонкий естетичний смак, аби створити засобами вишивки такі врівноважено-гармонійні образи, які постають на іконах роботи отця Д. Блажейовського. Цим же пояснюється і продумане та естетично відчуте колористичне рішення цих ікон: кілька відтінків червоних, синіх та блакитних, брунатних, жовто-охристих і тілесного кольору тонів зіставлені так, що важко уявити собі на місці того чи іншого відтінку нитку іншого кольору. Щоразу автор прагне урізноманітнити цей орнаментальний мотив, так само, як і в орнаменті тла, які він компонує сам. Зрештою, й ікони традиційних сюжетів вимагають його творчо-композиційного упорядкування, оскільки повторення малярського першовзору у вишивці не може бути механічним, враховуючи хоч би уже відзначені специфічні особливості техніки вишивання хрестиком.
Вишивані хоругви автора зберігаються в українських кафедральних соборах : у Львові в соборі св. Юрія- дві, у Мюнхені (Німеччина) – дві, у Люрді ( Франція )- чотири, в Українській центральній семінарії в Римі – чотири. Кир Лостен взяв до Стемфорду чотири. Вишиті ікони автора знаходяться : у Люрді – дві, в Українській центральній семінарії в Римі – п’ять, у бібліотеці Східного Інституту – дві, в Музеї Історії Релігії у Львові –дві, у бібліотеці у Ватикані-дві,у Музеі в Коломиї – дві, в каплиці Митр. Сулика – дві, у сестер св. Анни в Куритибі (Бразилія )- дві, у каплиці Кир Дмитерка – одна, у канцелярії Кир Мудрого-одна,на фелонах отців Василіан в Римі –три, у Музеї в Каневі –одна, мініатюри по чотири –на мантіях Блаженнішого Любомира Гузара , Митр. Сулика і Кир Лостена
На усі ікони, вишиті автором, є видруковані взірці. Досі вийшло дясять збірок : 1979,1982,1984,1992,1993.1995,1996,1999,2000, 2002 .
Для того, щоб поширити вишивання у вільній Україні, отець Блажейовський у 1992-2004 роках робив виставки своїх вишивок у багатьох містах України ,де вони викликали жваве зацікавлення. Він щиро тішиться, що має послідовників, що його ідея поширити вишивання ікон приймається.
Силою свого таланту о. Д. Блажейовський створив цикл великої естетичної дії, зумівши відтворити ту особливу психологічну проникливість і душевне тепло, яке випромінюють його вишивані ікони, котрі експоновані в музеї.
Музей відчинений щодня, крім понеділка та вівторка, з 10.00 до 17.00 години. Адреса : м. Львів, проспект В’ячеслава Чорновола, 2 А.
Контактний телефон : (0322) 798-433.
Е-mail : blazejowskyj@txnet.com
http://blazejowskyj.org/ukr/index.php?D=27&cmd=32&file=ImageGallery_1.0.0&category=5
|
